2-Нафтол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Структурна формула
Загальна інформація
Преференційна назва ІЮПАК
Систематична назва ІЮПАК Нафтален-2-ол
Інші назви

2-Нафтол, Бета-нафтол, 2-гідроксинафтален

Хімічна формула C10H8O
3D Структура (JSmol) Інтерактивне зображення


Зовнішні ідентифікатори / Бази даних
CAS 135-19-3
PubChem 8663
EINECS 205-182-7
InChI 1S/C10H8O/c11-10-6-5-8-3-1-2-4-9(8)7-10/h1-7,11H
SMILES C1=CC=C2C=C(C=CC2=C1)O


Властивості
Молярна маса 144,057515 г/моль
Агрегатний стан

Твердий

Зовнішній вигляд

білі кристали

Густина

1.28 г/см³ (20 °C)

Температура плавлення

121,6 - 123,0 °C

Температура кипіння

285,0 °C

Температура самозаймання

550 °C

Тиск насиченої пари

2 Па (25 °C)

pKa

9,51 (25 °C)

Розчинність

0,074 г/100 мл (вода, 25 °C)

Дипольний момент

5,13 * 1030 Кл*м (бензен, 25 °C)

Безпека
Маркування згідно системі УГС

Увага

H-фрази H: H302, H332, H400
P-фрази P: P261, P264, P270, P271, P273, P301+P312, P304+P312, P304+P340, P312, P330, P391, P501
LD50

1960 мг/кг (щур, орально)

Наскільки це можливо, значення величин подані в одиницях системи SI. Якщо не вказано іншого, усі дані відносяться до стандартного стану.

2-Нафтол (β-нафтол) — органічна сполука з формулою із класу фенолів. Є похідною нафталену, в якій атом H у β-позиції заміщений на гідроксильну групу. Ізомер 1-нафтолу.

Міститься в кам'яновугільній смолі в маленьких кількостях.[1]

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

2-Нафтол

2-Нафтол має вигляд білої твердої речовини. Під дією повітря і світла темнішає. Запах — слабкий фенольний. Дуже добре розчиняється в етанолі та діетиловому етері, трохи гірше — в бензені та хлороформі. У воді розчиняється дуже погано[2].

Отримання[ред. | ред. код]

З 2-нафталенсульфокислоти[ред. | ред. код]

2-Нафтол отримують лужним сплавленням 2-нафталенсульфокислоти:[3]

Спочатку натрієву сіль кислоти поступово додають до 50 % розчину натрій гідроксиду при температурі 300 °C, далі нагрівають до 320 °C. Після завершення реакції розплав виливають в воду, додають розведену сульфатну кислоту до рН 8 при температурі більше 100 °C, 2-нафтол у рідкому вигляді відділяють і вакуум-дистилюють. Загальний вихід складає 70 %, починаючи з нафталену.[3]

З ізопропілнафталену[ред. | ред. код]

Також отримують окисненням 2-ізопропілнафталену, який отримують ізомеризацією 1-ізопропілнафталену. Спочатку утворюється гідропероксид, який далі розпадається на 2-нафтол та ацетон[3]:

Реакції алкілювання та ізомеризація проводять в присутності фосфатної кислоти при температурі до 240 °C. Окиснення 2-ізопропілнафталену до гідропероксиду проводять при температурі 90—110 °С в присутності каталізатору. Розщеплюється гідропероксид за допомогою розведеної сульфатної кислоти.[3]

Інші методи[ред. | ред. код]

Ще один спосіб отримання 2-нафтолу — гідроліз 2-хлоронафталіну.[1]

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

Реакції за участі гідроксильної групи[ред. | ред. код]

Гідроксильна група має кислотні властивості. Може взаємодіяти з лугами, утворюючи солі[4]:

При взаємодії зі спиртами утворює етери, а з ангідридами чи хлороангідридами карбонових кислот — естери[4]:

(X = Cl, O-CO-R)

При взаємодії з диметилтіокарбамілхлоридом в лужному середовищі утворюється 2-нафтилдиметилтіокарбамат, з якого потім можна отримати 2-нафталентіол:[5]

Реакція з фосфор пентахлоридом при відносно низькій температурі утворює три-2-нафтилфосфат, а при 150 °C продуктом є 2-хлоронафтален.[3]

При реакції з аміаком в присутності гідросульфіту натрію відбувається реакція Бухерера і утворюється 2-нафтиламін:[1]

Аналогічно, реакція з аніліном веде до утворення 2-нафтилфеніламіну.[3]

Реакції за участі ароматичного кільця[ред. | ред. код]

Електрофільне заміщення[ред. | ред. код]

Легко вступає в реакції електрофільного заміщення.

При хлоруванні гіпохлоритом натрію утворюється 1-хлоро-2-нафтол. При застосуванні сульфурил хлориду (SO2Cl2) може утворитися 1,4-дихлоро-2-нафтол. А розчин хлору в натрій карбонаті утворює 8-хлоро-2-нафтол.[3][4]

При бромуванні в оцтовій кислоті утоврюється 1-бромо-2-нафтол, за наявності більшої кількості брому утворюється 1,6-дибромо-2-нафтол, який може дебромуватися в присутності розведеної кислоти, утворюючи 6-бромо-2-нафтол. При надлишку брому і температурі 100 °C утворюється 1,5,6-трибромо-2-нафтол, а також 1,3,5,6-тетрабромо-2-нафтол.[3]

Сульфування при 0 °C веде до утворення 3-гідроксинафтален-1-сульфокислоти, тобто сульфогрупа вступає в мета-положення до гідроксигрупи.[4]

Реагує з діоксидом азоту (нітрування) з утворенням 1-нітро-2-нафтолу. Оскільки нітрогрупа — дезактувуючий замісник, друга нітрогрупа вступає в інше кільце, утворюючи 1,6-динітро-2-нафтол. При застовуванні концентрованого розчину нітратної кислоти в оцтовій кислоті одразу утворюється 1,6-динітро-2-нафтол.[3][4]

Також вступає у реакції азосполучення в положення 1[4].

Окісно-відновні реакції[ред. | ред. код]

При окисненні хлоридом феруму(III) утворюється 2,2'-дигідрокси-1,1'-бінафтил[3]:

Може відновлюватися воднем у присутності каталізатору чи натрієм. При цьому утворюється переважно 1,2,3,4-тетрагідро-2-нафтол.[3]

Застосування[ред. | ред. код]

Барвник Пара червоний. Утворюється при взаємодії 2-нафтолу з 4-нітрофенілдіазонієм.

Застосовується для отримання азобарвників, таких як Судан, Кислотний помаранчевий 7.

Метилові та етилові етери нафтолу застосовуються для виготовлення ліків. Продукт реакції з хлороцтовою кислотою, 2-нафтоксиоцтова кислота, є стимулятором росту фруктів, а 2-гідроксиетиловий етер 2-нафтолу —заспокійливе для тварин.[3]

Токсичність[ред. | ред. код]

2-Нафтол токсичний. Подразнює шкіру і дихальні шляхи, пошкоджує кров та нирки. При довготривалому впливі пошкоджує печінку, кров, нервову систему, травний тракт. Про репродуктивну токсичність та канцерогенність невідомо.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в НАФТОЛЫ • Большая российская энциклопедия - электронная версия. bigenc.ru. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
  2. PubChem. 2-Naphthol. pubchem.ncbi.nlm.nih.gov (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
  3. а б в г д е ж и к л м н Booth, Gerald (15 червня 2000). Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA (ред.). Naphthalene Derivatives. Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry (англ.). Weinheim, Germany: Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA. с. a17_009. doi:10.1002/14356007.a17_009. ISBN 978-3-527-30673-2.
  4. а б в г д е Нафтолы // Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Большая Рос. энцикл., 1992. — Т. 3 : Меди сульфиды — Полимерные красители. — Стб. 387. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-039-8.(рос.)
  5. THIOPHENOLS FROM PHENOLS: 2-NAPHTHALENETHIOL. Organic Syntheses. Т. 51. 1971. с. 139. doi:10.15227/orgsyn.051.0139. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 7 квітня 2021.
  6. GESTIS Substance Database. gestis-database.dguv.de. Процитовано 7 квітня 2021.