Цитадель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цитадель
Зображення
CMNS: Цитадель у Вікісховищі
Цитадель в Білгороді-Дністровському

Цитаде́ль, цитаде́ля[1] (італ. citadella — «маленьке місто») — «споруда фортечного типу всередині давніх міст; найбільш укріплена частина фортеці, пристосована для самостійної оборони».[2] «Найукріпленіша центральна частина фортеці або міста (у Стародавній Греції — акрополь, у Стародавньому Римі — капітолій, на Русі — дитинець)».[3] Термін дитинець вживають у давньоруських текстах XII століття на позначення цитаделей у фортецях Палестини (Хождєніє ігумена Даниїла, переклад «Юдейської війни» Йосифа Флавія)[4].

Розташування

[ред. | ред. код]

У багатьох випадках цитадель містилася всередині населеного пункту, але інколи на лінії оборонної межі або поруч із селищем. Спочатку вміщувала палаци правителів (світські тереми), культові (монастирі) й адміністративні будівлі, згодом використовувалась для воїнського гарнізону.

На броньованих кораблях цитадель — захищений бронею простір, де були заховані механізми та артилерійські льохи.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Цитаделя // Російсько-українські словники на R2U.
  2. Цитадель // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7. (стор.: 209)
  4. Вортман Д. Я. ДИТИНЕЦЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2004. — 688 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dytynec

Література для подальшого читання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]