Хуана Інес де ла Крус

Хуана Інес де ла Крус
ісп. Sor Juana Inés de la Cruz
Народилася	12 листопада 1651(1651-11-12) Nepantla de Sor Juana Inés de la Cruzd, Нова Іспанія, Кастильська Корона
Померла	17 квітня 1695(1695-04-17)[…] (43 роки) Мехіко, Нова Іспанія, Кастильська Корона ·епідемія
Поховання	Мехіко
Країна	Іспанська імперія
Діяльність	поетеса, черниця у католицизмі, письменниця, математик, філософ, композиторка, драматург, черниця ордена, черниця
Сфера роботи	поезія
Мова творів	іспанська
Magnum opus	Los empeños de una casad, El divino narcisod, Primero sueñod, Neptuno alegóricod і Respuesta a Sor Filotea de la Cruzd
Конфесія	католицтво
Автограф
Хуана Інес де ла Крус у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Хуана Інес де Асбахе і Рамірес де Сантільяна (ісп. Juana Inés de Asbaje y Ramírez de Santillana, більш відома як сестра Хуана Інес де ла Крус (ісп. Sor Juana Inés de la Cruz; 12 листопада 1651, Сан-Мігель де Непантла — 17 квітня 1695, Мехіко) — мексиканська черниця єронімитського ордена, поетеса, публіцистка, філософ-теолог, авторка сповідальної прози. Протофеміністка, вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Біографія

Народилася 12 листопада 1651 року в селі Сан-Мігель-де-Непантла, неподалік від Мехіко (нині Мексика). Її батьки, як припускають, не були повінчані, і тому дівчинка і дві її старші сестри записані в парафіяльних книгах як «діти Церкви», тобто незаконнонароджені. До шести років навчилася писати, шити та вишивати, що в ті часи складало повну освіту жінки; до восьми років прочитала всю бібліотеку діда, включаючи праці з філософії, богослов'я та медицини.

У дев'ять років розлучилася з сім'єю: мати відправила її в Мехіко до дядька і тітки — багатих родичів, знайомих з віцекоролем. Завдяки щасливій випадковості вони розгледіли в дівчинці здібності та надали ій можливість вчитися. Новий курс самоосвіти включав літературу, природничі науки, математику, філософію, теологію та іноземні мови. До всього була красивою, мала живий і доброзичливий характер, що привертали до неї людей.

У 1664 році була представлена при новому дворі і в найкоротший час завоювала таку любов високого подружжя, що віцекоролева зробила її своєю першою фрейліною. Цю посаду вона займала близько п'яти років. Тоді ж прославилася віршами іспанською, мовою ацтеків, а також латиною. Писала і для вистав, і для нічних концертів, і для церковних свят, і для похоронів.

Були у неї і вороги. Одного разу хтось пустив чутку, що її знання поверхневі і вона вміє лише переконувати, що володіє ними. Для спростування подібних наклепів віцекороль вирішив організувати публічний іспит, на якому де ла Крус ставили запитання з усіх галузей знань. Вона блискуче впоралася з найскладнішими завданнями.

Мала безліч шанувальників, практично всі пропонували шлюб, але Хуана відмовляла їм. Біографи припускають, що вона була лесбійкою, а монастир — місцем, де стосунки з іншими жінками були соціально прийнятними.

У серпні 1667 року зробила першу спробу піти в жіночий монастир. Але статут обителі Святого Йосипа ордена босих кармеліток, незадовго до цього реформований, виявився надто суворим для світської жінки. Вона серйозно захворіла і за наполяганням лікарів покинула обитель через три місяці. Проте в лютому 1669 року вступила в монастир ордена Святого Ієроніма і після короткого послушництва прийняла постриг під іменем Хуани Інес де ла Крус.

У 1690 році написала спростування на проповідь, складену монахом-єзуїтом Антоніо Віейра. Несподівано її приватний лист було видано. Публікація мала великий успіх, проте церковне начальство в Мексиці звинуватило її в гордині та нехтуванні чернечою заповіддю слухняності. Щоб відновити добре ім'я, сестра Хуана написала і опублікувала останній і найвідоміший твір — «Відповідь сестрі Філоті», де на прикладі свого життя намагалася показати, наскільки необхідні можуть бути для жінки пізнання і творчість. Але її духовні керівники наполягли на прийнятті сестрою Хуаною обітниці бідності, разом з котрою де ла Крус дала ще й обітницю не торкатися до пера і паперу. Мехіко схвилювало її релігійне завзяття, і черговий архієпископ, слідуючи її прикладу, теж продав всі книги, а також коштовності, антикваріат і навіть власне ліжко.

У 1695 році в монастирі почалася епідемія епідемічного висипного тифу, і, доглядаючи за сестрами, Хуана де ла Крус заразилася і захворіла. 17 квітня вона померла. Дотримуючи обітниці, заповіт написала на стіні келії пальцем, облитим власною кров'ю:

«Тут будуть відзначені день, місяць і рік моєї смерті. В ім'я любові Господа і Його Пречистої Матері я молю своїх коханих сестер: і двох нині живих, і тих, хто вже пішов — пом'янути мене перед Ним, хоча я була найгіршою жінкою на світі. Підписано: я, Хуана Інес де ла Крус»

.

Творчість

Поетичний стиль формувався під впливом Луїса Гонгори-і-Арготе. Її найкращі зразки ліричної поезії поєднують у собі інтелектуальну глибину з вишуканістю форми, вишукану дотепність із проникливою простотою і поетичністю. У творчості використовувала традиційні жанри для іспаномовних літератур: сонет, романс, редондільї, вільянсико, ліроепічна поема (ауто «Божественний Нарцис», 1689; поема «Перше сновидіння», 1692). У поезії переважає тема кохання. Її поезії, стихійні, інтуїтивні і вишукано щирі, виходили далеко за межі стилів бароко й гонгоризму, поширених у Західній Європі та Латинській Америці (збірки «Касталійське багатство», 1689; «Поезії», том 1 — 3, 1692). Писала так звані комедії звичаїв («Хатні турботи», 1683; «Кохання — найзаплутаніша справа», 1689, та інші), наукові трактати з геометрії, психології, музики.

Сучасники прозвали де ла Крус «Десятою Музою» (або «Кастильскою музою») та «Мексиканським феніксом». Її творча спадщина була зібрана і опублікована у 3-томному виданні «Твори Незрівнянної американської поетеси, Десятої Музи, сестри Хуани Інес де ла Крус» (1690), «Другий том творів сестри Хуани Інес…» (1692), «Слава і посмертні твори Фенікса Мексики» (1700). Твори перевидаються і донині.

Переклади українською

• Поезії. Переклад з іспанської Сергія Борщевського. Львів, Видавництво Анетти Антоненко, 2015. — 192 с. ISBN 978-617-7192-33-5

Вшанування

Пам'ятник Хуані де ла Крус у Мадриді.

• Фундаментальна монографія про життя, творчість і значення сестри Хуани належить Октавіо Пасу (1983 рік, є іспанське і англійське видання).
• На честь Хуани де ла Крус названий кратер на Меркурії;
• У Мадриді поетесі встановлений пам'ятник, дар мексиканського народу народу Іспанії (40°25′23″ пн. ш. 3°42′56″ зх. д.);
• Її портрет зображений на мексиканських купюрах 200 песо (1995—2006, 2008 років).

Література

• Крус Хуана Инес де ла // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• А. Б. Грибанов. Крус Хуана Инес де ла // Латинская Америка. Энциклопедический справочник : в 2 т. / гл. ред. В. В. Вольский. — Москва : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2 : К — Я. — С. 65. — Ствп. 177. (рос.);
• А. Х. Іллічевський. Крус Хуана Інес де ла // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1995. — Т. 3 : К—Н. — С. 74. — 496 с. — ISBN 5-88500-023-9.
• Крус, Хуана Інес де ла // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 803. — ISBN 966-692-578-8.;
• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.