Харламов Михайло Оверкійович

Харламов Михайло Оверкійович
Народився	26 жовтня (8 листопада) 1913 Мінськ, Російська імперія
Помер	16 листопада 1990(1990-11-16) (77 років) Москва, СРСР
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	журналіст, політик
Alma mater	Московський інститут філософії, літератури, історії
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Михайло Оверкійович Харламов (8 листопада 1913(19131108), місто Мінськ, тепер Білорусь — 16 листопада 1990, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, дипломат, голова Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань телебачення та радіомовлення. Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання.

Життєпия

Народився в родині робітника. З 1922 по 1929 рік навчався в сільській школі.

З вересня 1929 по вересень 1930 року працював учнем слюсаря фабрично-заводського навчання і слюсарем-інструментальником на залізниці в місті Мінську. З вересня 1930 по вересень 1931 року не працював, хворів.

У вересні 1931—1935 роках — відповідальний секретар редакції радіогазети, начальник групи випуску радіогазети Комітету радіомовлення при РНК Білоруської РСР.

Одночасно, з 1933 по 1934 рік навчався на робітничому факультеті при Інституті народного господарства в Мінську.

У 1935—1940 роках — студент Московського інституту історії, філософії та літератури імені Чернишевського, здобув спеціальність викладача історії.

Одночасно, з жовтня 1937 року — викладач-пропагандист 3-го Московського медичного інституту. З 1939 року працював за сумісництвом позаштатним лектором Московського комітету ВЛКСМ і ЦК ВЛКСМ.

Член ВКП(б) з квітня 1940 року.

З липня 1940 року — викладач курсів політичного складу охорони залізниці Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР.

У 1940—1942 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

З березня по червень 1942 року — викладач курсів підготовки пропагандистських працівників у місті Свердловську.

У червні 1942—1945 роках — лектор Управління пропаганди та агітації ЦК ВКП(б).

З березня по вересень 1945 року — заступник завідувача, у вересні 1945—1946 роках — завідувач відділу пропагандистських груп Управління пропаганди та агітації ЦК ВКП(б). У 1946—1948 роках — завідувач Кабінету пропаганди відділу пропагандистських груп Управління пропаганди та агітації ЦК ВКП(б).

1 грудня 1948 — 15 липня 1949 року — завідувач підвідділу відділу зовнішніх зносин (Зовнішньополітичної комісії) ЦК ВКП(б).

У 1949—1951 роках — заступник голови Комітету радіомовлення при Раді міністрів СРСР.

У 1951—1953 роках — завідувач відділу країн народної демократії редакції газети «Правда».

У 1953—1958 роках — 1-й заступник завідувача відділу друку Міністерства закордонних справ СРСР. З 1953 по 1954 рік також був членом урядової комісії з вивчення причин подій літа 1953 року в Німецькій Демократичній Республіці.

У 1958 — січні 1962 року — завідувач відділу друку Міністерства закордонних справ СРСР. З 1961 по січень 1962 року — член колегії Міністерства закордонних справ СРСР.

У січні — 18 квітня 1962 року — голова Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення при Раді міністрів СРСР. 25 квітня 1962 — 30 жовтня 1964 року — голова Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань телебачення та радіомовлення.

У жовтні 1964—1968 роках — заступник головного редактора Видавництва політичної літератури.

У 1968—1975 роках — начальник Історико-дипломатичного управління Міністерства закордонних справ СРСР.

У 1975—1980 роках — 1-й заступник постійного представника СРСР при Організації Об'єднаних Націй в місті Нью-Йорку.

У 1980—1986 роках — заступник голови Державного комітету СРСР у справах видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі. Одночасно, в 1980—1984 роках — начальник Управління журнальної періодики Державного комітету СРСР у справах видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі.

З лютого 1986 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 16 листопада 1990 року, похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

Нагороди

• орден Леніна
• три ордени Трудового Червоного Прапора (1945,)
• орден Дружби народів
• медалі
• Надзвичайний та Повноважний Посол (1975)

Джерела

• Депутаты Верховного Совета СССР. 6-й созыв. Москва, 1962. (рос.)
• Харламов Михаил Аверкиевич (рос.)