Плоть (філософія)
Плоть, або Тіло (тілесність) — філософський концепт, що визначає чуттєвий характер людського буття як його невід'ємну онтологічну ознаку[1].
Тіло — термін традиційного естетичного, соціогуманітарного знання, який позначає тілесність (внутрішній план), наділену функціями ментальності (зовнішній план)[2].
Тілесність — некласичне поняття, яке усуває трактування суб'єкта як трансцендентального, вводить у науковий обіг поняття сексуальності, афекту, перверсії, смерті тощо[2].
Поняття «тіло» має величезну кількість експлікацій в усіх сферах людського життя: від побуту — до релігійних практик, від медицини — до мистецтва, від особистих стосунків — до соціальних ролей.
В християнстві плоть — земне начало в людині, а також м'які частини людського тіла, що протистоять як кісткам, так і крові.
Вся людина з тілом і душею може бути позначена плоттю. Особливістю християнських поглядів є переконання в наявності у плоті особливого бажання (Voluntas) сексуального характеру. Встановлюючи таїнство Євхаристії Христос роздає учням хліб і нарікає його своєю плоттю, протиставляючи плоть крові і, при цьому, плоть ототожнюється з тілом. В Апостольському Символі Віри затверджується догмат воскресіння плоті після Другого Пришестя. Апостол Павло говорить про справи плоті (Opera carnis) як про гріховне.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- О. Гомілко. Тіло (тілесність) // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 638. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Тілесність; Тіло // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 485.