Пил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пилова буря (курява), Техас, 1935.
Вугільний пил.

Пил[1], порох[2], курява[3] — дрібні тверді частинки в повітрі, які осідають під дією власної ваги, але деякий час можуть перебувати в повітрі у зваженому стані.

Атмосфе́рний пил — це сукупність завислих в повітрі дрібних (1÷2•10-4 см) твердих частинок, здатних в безвітряну погоду осідати на поверхню Землі.

Джерела пилу можуть бути як природного походження (вивітрення гірських порід, виверження вулкана), так і індустріального (викиди промислових підприємств).

Основна кількість пилу зосереджена на висотах до 500 м.

Види пилу

[ред. | ред. код]

Струмопровідний пил — пил з електричним питомим опором не більше 1 000 Ом/м.

Горючий пил — пил, суміш повітря з яким у визначених пропорціях при атмосферних тиску та температурі створює вибухонебезпечне пилоповітряне середовище.

Див. Пил виробничий

Вибухонебезпечний пил

[ред. | ред. код]

Див. Пил вибуховий

Вибухонебезпе́чний пил (група А) — пил з нижньою межею поширення полум'я до 65 г/м3.

Найвибухонебезпечніший пил (І клас) — пил з нижньою межею поширення полум'я до 15 г/м3 (пил сірки, каніфолі, нафталіну, сухого молока, торфу).

Вибухонебезпечний пил (ІІ клас) — пил з нижньою концентраційною межею поширення полум'я від 15 г/м3 до 65 г/м3 (пил кави, чаю, борошна, вугілля, сіна, гороху).

Пожежонебезпечний пил

[ред. | ред. код]

Пожежонебезпечний пил (група Б) — пил з нижньою межею поширення полум'я понад 65 г/м3.

Найпожежонебезпечніший пил (ІІІ клас) — пил з температурою самозаймання до 250 °C (пил тютюну).

Пожежонебезпечний пил (IV клас) — пил з температурою самозаймання більше 250 °C (деревний та вугільний пил).

Параметри пилу

[ред. | ред. код]

Температура самозаймання пилу — найнижча температура гарячої поверхні, за якої виникає самозаймання шару пилу заданої товщини на цій поверхні.

Температура самозаймання пилоповітряної суміші — найнижча температура внутрішньої поверхні випробувальної печі, за якої виникає самозаймання в ній пилоповітряної суміші.

Питома поверхня пилу — сумарна поверхня пилових частинок, віднесена до їх об'єму (іноді до маси).

Вплив пилу на організм людини

[ред. | ред. код]

Діяння пилу на організм людини найбільше позначається на органи дихання, особливо якщо крупність частинок перевищує 10—15 мкм. При вдиханні такого пилу разом з повітрям частинки затримуються у верхніх дихальних шляхах і спричиняють їх роздратування і навіть запалення. Найшкідливішими є частинки крупністю 1—5 мкм, які при потраплянні у легені сприяють ущільненню легеневої тканини і виникненню пневмоконіозу. Найшкідливіший у цьому відношенні кварцовий пил з вмістом SiO2 понад 10 %. Людина, яка працює протягом 10 і більше років у середовищі вугільного пилу може захворіти одним з різновидів пневмоконіозу — антракозом.

Гостро-негативно діє пил і на очі та шкіру: тонкий пил сприяє запаленню рогівки очей, а великий пил може спричинити механічні ушкодження очей.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]