Павло Кремінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Кремінський
Народився 6 липня 1926(1926-07-06)
Помер 10 березня 2009(2009-03-10) (82 роки)

Кремінський Павло Іванович (6 липня 1926, с. Сильне, нині Луцького району Волинської області — 10 березня 2009, м. Гданськ, Польща) — український громадсько-культурний діяч у Польщі. Засновник та багатолітній керівник Воєводського правління Українського суспільно-культурного товариства.

Навчання та професійна діяльність[ред. | ред. код]

Будинок I загальноосвітнього ліцею у Холмі, де розміщувалася Українська гімназія
Будинок I загальноосвітнього ліцею у Холмі, де розміщувалася Українська гімназія

Навчався в українській гімназії у м. Холм (Stefana Czarnieckiego 8, Польща, 1940–44), закінчив Гданський суднобудівний технікум (на території Гданської верфі, ul. Drewnica 16, 1950 р.). Працював на Гданській судноверфі (1950–92 рр.)[1].

Діяльність в українському громадському та культурному житті[ред. | ред. код]

Співорганізатор 1956 р. у Гданського воєводського правління Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ). З 1960 р. член президії президії, а з 1963 р. заступник голови УСКТ (також очолював його Гданський осередок)[2].

Воєводське правління об'єднувало повітові правління — у містах Новий Двір, Квідзин, Штум, Лемборк і Ельблонґ, окремі сільські та міські гуртки УСКТ обстоювало права українців у Польщі, організовувало культурне життя (навчання молоді українською мовою, діяльність творчих колективів)[1].

Павло Кремінський, разом з Оленою Вальковською та Аєю Мацігановською, зумів не лише в місті на високому рівні організувати культурну діяльність гуртків художньої самодіяльності, а й згуртувати українців трьох жулавських сіл, а саме Осташева, Стеґни і Маженціна і створити відомий Новодвірський хор, вирішив охопити своєю опікою дітей з Гданського воєводства. Тут бо у місцевих школах, незважаючи на присутність українських школярів, були проблеми з навчанням української мови[3].

1966 р. Петро Кремінський організовував щорічний український дитячий конкурс в Ельблонгу (що проводиться по сей день), Йшлося про те, щоб бодай шляхом дитячого конкурсу дітвора не втрачала зв'язку з рідним словом, щоб заохотити батьків до плекання її домашнім способом, увінчанням чого мала стати участь дитини в конкурсі[4][3].

Домівка воєводського правління УСКТ в Гданську, Długi Targ 8/10

Павло Кремінський також приймав участь у організації загально-польського фестивалів української культури в м. Сопот. Вміщував публікації на сторінках українських видань у Польщі — тижневика «Наше слово», його щомісячного додатка «Наша культура» й щорічника «Український календар». Добився приділення воєводському правлінню домівки в кам'яниці на вул. Długi Targ 8/10[5].

З 1990 р. голова Ґданського відділу Об'єднання українців у Польщі[2][1].

Відзнаки[ред. | ред. код]

1981 р. з нагоди 25-ти річчя УСКТ як Голова Гданської ланки УСКТ Павло Кремінський отримав Золотий хрест заслуги[4][2].

Поховання[ред. | ред. код]

Помер 10.03.2009 р. Був відспіваний у православній церкві св. Миколая у Гданську-Вжещу, вул. Traugutta 45 на православній ділянці Лостовицького цвинтаря (поле 70, ряд 1, поховання 11, координати поля 54.339642, 18.589069)[2][5].

Діти[ред. | ред. код]

Дочка Єлизавета Кремінська — голова Поморського відділення Об'єднання Українців у Польщі (ОУП), що має домівку по вул. Aksamitna 4а.[6]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Кремінський Павло Іванович / О. М. Колянчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-2013. – Останнє поновлення : 1 січ. 2023.
  2. а б в г Паранікоза, Іван. Павло Кремінський. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Процитовано 19.05.2024.
  3. а б Ключі до рідного (PDF).
  4. а б УСКТ-ОУП та греко-католицька парафія в Ельблонгу: події, персоналії та локалізації.
  5. а б Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська Частина 2. Хмари над Балтикою. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких.
  6. Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська Частина 3. Під патронатом святого Володимира. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких.