Павло Кремінський
| Павло Кремінський | |
|---|---|
| Народився | 6 липня 1926 |
| Помер | 10 березня 2009 (82 роки) |
Кремінський Павло Іванович (6 липня 1926, с. Сильне, нині Луцького району Волинської області — 10 березня 2009, м. Гданськ, Польща) — український громадсько-культурний діяч у Польщі. Засновник та багатолітній керівник Воєводського правління Українського суспільно-культурного товариства.
Навчання та професійна діяльність[ред. | ред. код]
.JPG)
Навчався в українській гімназії у м. Холм (Stefana Czarnieckiego 8, Польща, 1940–44), закінчив Гданський суднобудівний технікум (на території Гданської верфі, ul. Drewnica 16, 1950 р.). Працював на Гданській судноверфі (1950–92 рр.)[1].
Діяльність в українському громадському та культурному житті[ред. | ред. код]
Співорганізатор 1956 р. у Гданського воєводського правління Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ). З 1960 р. член президії президії, а з 1963 р. заступник голови УСКТ (також очолював його Гданський осередок)[2].
Воєводське правління об'єднувало повітові правління — у містах Новий Двір, Квідзин, Штум, Лемборк і Ельблонґ, окремі сільські та міські гуртки УСКТ обстоювало права українців у Польщі, організовувало культурне життя (навчання молоді українською мовою, діяльність творчих колективів)[1].
Павло Кремінський, разом з Оленою Вальковською та Аєю Мацігановською, зумів не лише в місті на високому рівні організувати культурну діяльність гуртків художньої самодіяльності, а й згуртувати українців трьох жулавських сіл, а саме Осташева, Стеґни і Маженціна і створити відомий Новодвірський хор, вирішив охопити своєю опікою дітей з Гданського воєводства. Тут бо у місцевих школах, незважаючи на присутність українських школярів, були проблеми з навчанням української мови[3].
1966 р. Петро Кремінський організовував щорічний український дитячий конкурс в Ельблонгу (що проводиться по сей день), Йшлося про те, щоб бодай шляхом дитячого конкурсу дітвора не втрачала зв'язку з рідним словом, щоб заохотити батьків до плекання її домашнім способом, увінчанням чого мала стати участь дитини в конкурсі[4][3].
Павло Кремінський також приймав участь у організації загально-польського фестивалів української культури в м. Сопот. Вміщував публікації на сторінках українських видань у Польщі — тижневика «Наше слово», його щомісячного додатка «Наша культура» й щорічника «Український календар». Добився приділення воєводському правлінню домівки в кам'яниці на вул. Długi Targ 8/10[5].
З 1990 р. голова Ґданського відділу Об'єднання українців у Польщі[2][1].
Відзнаки[ред. | ред. код]
1981 р. з нагоди 25-ти річчя УСКТ як Голова Гданської ланки УСКТ Павло Кремінський отримав Золотий хрест заслуги[4][2].
Поховання[ред. | ред. код]
Помер 10.03.2009 р. Був відспіваний у православній церкві св. Миколая у Гданську-Вжещу, вул. Traugutta 45 на православній ділянці Лостовицького цвинтаря (поле 70, ряд 1, поховання 11, координати поля 54.339642, 18.589069)[2][5].
Діти[ред. | ред. код]
Дочка Єлизавета Кремінська — голова Поморського відділення Об'єднання Українців у Польщі (ОУП), що має домівку по вул. Aksamitna 4а.[6]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Кремінський Павло Іванович / О. М. Колянчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-2013. – Останнє поновлення : 1 січ. 2023.
- ↑ а б в г Паранікоза, Іван. Павло Кремінський. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Процитовано 19.05.2024.
- ↑ а б Ключі до рідного (PDF).
- ↑ а б УСКТ-ОУП та греко-католицька парафія в Ельблонгу: події, персоналії та локалізації.
- ↑ а б Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська Частина 2. Хмари над Балтикою. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких.
- ↑ Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська Частина 3. Під патронатом святого Володимира. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких.