Олігомер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олігомер з 11 ланок, який утворює вторинну структуру — фолдамер (за Jean-Marie Lehn, Helv. Chim. Acta., 2003, 86, 1598—1624)

Олігомер (від грец. ολιγος — «мало») в хімії — короткий полімер, комплекс невеликого числа мономерних субодиниць.

Олігомери — низькомолекулярні продукти полімеризації, кополімеризації чи поліконденсації.

За молекулярною масою і розміром молекул олігомери є проміжними між мономерами й полімерами, їх фізичні та хімічні властивості істотно відрізняються від властивостей як відповідного мономеру, так і полімеру залежно від впливу кінцевих груп.

Олігомери тверднуть у присутності спеціальних реагентів-отверджувачів. Утворення закупорювального (тампонувального) матеріалу відбувається внаслідок процесів полімеризації, гідролітичної поліконденсації і поліприєднань.

Олігомеризація — хімічний процес, подібний полімерізації, але з утворенням обмеженого ступеня полімеризації. Що вважати межею, залежить від конкретного випадку, зазвичай значення складають між 10 і 100 мономерів.

У біохімії термін «олігомер» використовується для стислого позначення коротких фрагментів ДНК, особливо при описі процесу гібридизації. Також термін посилається на білкові комплекси, що складаються з двох або більше субодиниць. У цьому випадку, комплекс, складений з кількох різних білкових субодиниць, називається «гетероолігомером», а із одного виду субодиниць — «гомоолігомером».

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0