Морєв Никифор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Никифор Іванович Морєв
рос. Никифор Иванович Морев
Народився 1871
?
Помер ?, після 1918
?
Громадянство Росія РосіяСРСР СРСР
Національність Росіяни
Діяльність політик
Alma mater Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва
Посада депутат Державної думи Російської імперії[d]
Партія Трудова група

Никифор Іванович Морєв (1871 – ?, після 1918) — агроном, депутат Державної думи I скликання від Кубанської області та Чорноморської губернії.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Петрівську землеробську лісову академію, агроном.

27 травня 1906 р. обраний до Державної думи I скликання від некозачого населення. Входив до Трудової групи.

10 липня 1906 року у Виборзі підписав "Виборзьку відозву"[1].

16 липня 1906 р. М. І. Морєв претендував на посаду міського голови Анапи, крім нього у виборах брали участь В.І. Піленко, В.А. Будзинський, Ф.П. Кузьмін та інші. Переміг В. І. Піленко, який набрав 9 голосів з 15 (кількість голосних у Думі було 24 особи, але збиралося не більше 15)[2].

12-18 грудня 1907 на Виборзькому процесі [3] засуджений за ст. 129, ч. 1, п. п. 51 і 3 Кримінального Уложення [1], засуджений до 3 місяців в'язниці та позбавлений права балотуватися на будь-які виборні посади.


Але така можливість знову з'явилася після Лютневої революції, й у серпні 1917 року Н.І. Морєв стає міським головою міста Анапи.

Як писала про нього Єлизавета Кузьміна-Караваєва, в майбутньому Мати Марія (Скобцова) і преподобномучениця Константинопольського патріархату:

…виборжець Морєв — людина дуже талановита і досвідчена у громадській роботі, але, на жаль, завдяки своїй хворобі, абсолютно неуживлива і жовчна. Він чужих думок переносити не міг і висловлював своє неприязне ставлення до всіх інакодумців настільки різко, що створював собі всюди особистих ворогів.[4]

У середині лютого 1918 року Єлизаветі Кузьміної-Караваєвої запропонували балотуватися у товариші міського голови. Після її обрання Морєв подав у відставку. Як вона пише у своїх спогадах "Як я була міським головою":

"Якби я цю відставку, та ще відразу після мого обрання, передбачала, я б найімовірніше

відмовилася від виставлення своєї кандидатури" [4].

Подальша доля і дата смерті Морєва невідомі.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Хронос. Морев Никифор Иванович. Архів оригіналу за 18 лютого 2013. Процитовано 1 травня 2013.
  2. Революционные идеи почти не доходили до Анапы[недоступне посилання з Октябрь 2018]
  3. В. А. Демин Выборгский процесс.
  4. а б Е. Ю. Кузьмина-Караваева (Мать Мария) Как я была городским головой. Париж. 1925. Цит. по: [1][недоступне посилання з Октябрь 2018] Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «autogenerated20130504-1» визначена кілька разів з різним вмістом