Метод ізоліній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Метод ізоліній (рос. метод изолиний; англ. method of isometric lines (isolines); нім. Methode f der Isolinien) — метод побудови карт в ізолініях, які зображають реальні розподіли будь-якого параметра покладу (товщини, коефіцієнтів пористості, нафтогазоводонасиченості і т. д.) по його площі у вигляді поверхні топографічного порядку з урахуванням геологічних умов осадонакопичення і формування покладів, а також з урахуванням можливих похибок у визначенні параметрів при виборі перерізів ізоліній (ліній рівної значини параметра).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]