Метод статистичної лінеаризації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ме́тод статисти́чної лінеариза́ції  — метод, що полягає в заміні нелінійних характеристик елементів систем автоматичного керування (САК) лінійною залежністю, еквівалентною в значенні наближення перших двох моментів закону розподілу вхідних координат. Сутність методу полягає в тому, що нелінійна залежність
зв'язуюча вхідну і вихідну випадкові змінні деякого елемента САК замінюється лінійною функцією вигляду

де — математичне сподівання випадкової величини , і  — деякі невідомі (не випадкові) функції, які визначаються так, щоб найкращим чином апроксимувала у вищезгаданому значенні. Для збігу перших моментів (математичних сподівань) необхідне виконання рівності

Функцію визначають з умов наближення других моментів різними способами:

  • 1) З умови рівності дисперсій і (функція тут позначається : , тобто


де знак в правій частині рівності повинен бути вибраний так, щоб характер зміни функцій і був однаковим (наприклад, якщо , то повинен бути узятий «+», а якщо , то повинен бути узятий «—»).

  • 2) З умови мінімуму дисперсії різниці (тут функція позначена ):


Обчисливши значення дисперсії в (5) і мінімізувавши отриманий вираз по відомими методами, отримаємо

де  — кореляційний момент і . Функції і , природно, не збігаються між собою і не можуть бути вказані загальні міркування на користь того або іншого способу визначення . Виходячи з досвіду практичних розрахунків, рекомендується як брати напівсуму і :
Для обчислення виразів (3), (4), (6) необхідно мати закон розподілу (густина ймовірності) ординати випадкової функції у момент . Тоді за загальними формулами для математичного сподівання можна визначити


і

Тут для нестаціонарних процесів залежить від як від параметра. Метод застосовний і для нелінійних систем із зворотним зв'язком. В цьому випадку аргументом характеристики нелінійної ланки буде не вхідна функція , а сума вхідної і вихідної функцій, а лінеаризувати належить . Формально і тут можна покласти Для визначення і тут, окрім закону розподілу необхідно мати також закон розподілу суми . Оскільки параметри невідомі, то звичайно при розрахунках вважають, що сума задовольняє нормальному закону розподілу. Це припущення виправдано лише в тому і лише у тому випадку, коли в замкнутому контурі міститься лінійна інерційна ланка з великою сталою часу. Тоді, як відомо, розподіл вихідної координати наближається до нормального навіть при значних відмінностях закону розподілу на вході інерційного елемента від нормального.

Література[ред. | ред. код]