Ментальні моделі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ментальні моделі - це глибоко укорінені в свідомості поняття, узагальнення чи навіть картини і образи, які впливають на те, як ми сприймаємо світ і діємо.  Це уявлення про навколишній світ, відносини між його різними частинами та інтуїтивне уявлення про власні дії та їх наслідки. Ментальні моделі можуть допомогти у формуванні поведінки та встановленні підходу до вирішення проблем (схожі на особистий алгоритм) та виконання завдань.

Ментальна модель - це подання зовнішньої реальності.Вона грає важливу роль у пізнанні, міркуванні і прийнятті рішень. Кеннет Крейк у 1943 році висунув гіпотезу, що розум створює "моделі реальності", які він використовує, щоб передбачати події.

Джей Райт Форрестер так визначив загальні ментальні моделі:

Зображення світу, який ми носимо в нашій голові,  - це просто модель. Ніхто у своїй голові не може уявити весь світ, всі уряди або ж усі країни. Кожна людина має розуміння тільки деяких понять і відносин між ними, та використовує їх, щоб представити реальну систему (Форрестер, 1971).

В психології термін ментальних моделей іноді використовується для позначення ментальних репрезентацій або уявного моделювання в цілому. В інших випадках він використовується для позначення ментальних моделей і міркувань і ментальної моделі у теорії аргументації, розробленої Філіпом Джонсон-Лейрдом і Рутом, М. Дж. Бірном.

Історія

[ред. | ред. код]

Термін ментальна модель , як вважають, виник у 1943 році у книзі "Природа пояснення" авторства Кеннета Крейка.

Відтоді було багато обговорень та дискусій щодо використання ідеї взаємодії людини з комп'ютером та зручності використання дослідниками, Ці питання досліджували Дональд Норман і Стів Круг (у його книзі "Не змушуйте мене думати"). Волтер Кінтч і Тен А. Ван Дейк, використовуючи термін модель ситуації (у книзі "Стратегії дискурсу розуміння", 1983), показали актуальність ментальних моделей для виробництва та розуміння дискурсу.

Ментальні моделі і міркування

[ред. | ред. код]

Один з видів людських міркувань полягає в залежності від ментальних моделей. З цієї точки зору, ментальні моделі можуть бути побудовані на основі сприйняття, уяви або розуміння дискурсу (Джонсон-Лерд, 1983). Такі ментальні моделі схожі на архітектурні моделей або фізичні схеми тим, що їх структура аналогічна структурі ситуації, яку вони представляють, на відміну, скажімо, від структури логічних форм, використовуваних у формальних правилах теорії аргументації. Філіп Джонсон-Лейрд і Рут М. Ж. Берн розробили теорію ментальних моделей, яка робить припущення, що мислення залежить не від логічної форми, а від ментальних моделей (Джонсон-Лерд і Бірн, 1991).

Принципи ментальних моделей

[ред. | ред. код]

Ментальні моделі засновані на невеликому наборі фундаментальних припущень (аксіом), які відрізняють їх від інших пропонованих уявлень в психології мислення (Бірна і Джонсона-Лерда, 2009). Кожна з ментальних моделей являє собою певну можливість. Ментальні моделі є знаковими, тобто кожна частина моделі відповідає кожній частині того, що вона представляє (Джонсон-Лерд, 2006). Ментальні моделі засновані на принципі правди: як правило, вони становлять лише ті ситуації, які можливі. Однак ментальні моделі можуть представляти те, що є помилковим, наприклад, зробити припущення, яке може бути правдою (у випадку з гіпотетичними умовами і контрфактичним мисленням (Берн, 2005)).

Ментальні моделі динамічних систем: ментальні моделі системної динаміки

[ред. | ред. код]

Характеристики

[ред. | ред. код]

Ментальна модель, як правило:

  • заснована на необчислюваних, спростовних, невиразних або неповних фактах
  •  гнучка – може суттєво змінюватись як у позитивному, так і у негативному сенсі
  • є інформаційним фільтром – викликає вибіркове сприйняття або сприйняття лише окремих частин інформації
  • дуже обмежена, порівняно зі складністю світу. 
  • залежна від джерел інформації

Ментальні моделі є основою для розуміння організаційного навчання. Ментальні моделі науково-популярною мовою, були описані як "глибоко укорінені образи мислення і дії". Ментальні моделі є настільки основоположним для розуміння світу, що люди не знаючи їх.

Ментальна модель по відношенню до системної динаміки та системного мислення

[ред. | ред. код]

При спрощенні дійсності, створення моделі може визначити відчуття реальності, прагнучи подолати системне мислення і системну динаміку.

Ці дві дисципліни можуть допомогти побудувати більш ефективну координацію з реальністю ментальних моделей і точно імітувати її. 

  • Системна динаміка – розширення ментальних моделей шляхом створення чітких моделей, які зрозумілі, легко сполучаються і можуть бути в порівнянні один з одним.
  • Системне мислення – пошук засобів для покращення ментальних моделей і тим самим покращення якості динамічних рішень, заснованих на ментальних моделях.

Одиночний і подвійний цикл навчання

[ред. | ред. код]

Після аналізу основних характеристик, необхідно довести процес зміни ментальних моделей, або процес навчання. Навчання є процесом зворотної петлі. Петля зворотного зв'язку може бути показана як одиночне навчання або навчання подвійного циклу.

Одноконтурне навчання

[ред. | ред. код]

Ментальні моделі впливають на те, як люди працюють з інформацією і приймають остаточне рішення. Рішення змінюється саме по собі, але ментальні моделі залишаються незмінними. Це основний метод навчання, так як це дуже зручно.

Подвійний цикл навчання

[ред. | ред. код]

Подвійний цикл навчання (див. діаграму нижче) використовується, коли необхідно змінити ментальну модель, за якою рішення приймається. На відміну від одноконтурного навчання, ця модель включає в себе зміну в розумінні, від простих і статичних до більш широких та більш динамічнмх. Наприклад, з урахуванням зміни навколишнього середовища, постає необхідність для вираження зміни ментальних моделей.

Процес навчання
Процес зворотного зв'язку
Одноконтурне навчання
Подвійний цикл навчання

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Barrouillet, P. et al. (2000). Conditional reasoning by mental models: chronometric and developmental evidence. Cognit. 75, 237-266.
  • Byrne, R.M.J. (2005). The Rational Imagination: How People Create Counterfactual Alternatives to Reality. Cambridge MA: MIT Press.
  • Byrne, R.M.J. & Johnson-Laird, P.N. (2009). 'If' and the problems of conditional reasoning. Trends in Cognitive Sciences. 13, 282-287
  • Cheng, P.C. and Holyoak, K.J. (2008) Pragmatic reasoning schemas. In Reasoning: studies of human inference and its foundations (Adler, J.E. and Rips, L.J., eds), pp. 827–842, Cambridge University Press
  • Cosmides, L. et al. (2005) Detecting cheaters. Trends in Cognitive Sciences. 9,505–506
  • Forrester, J. W. (1971) Counterintuitive behavior of social systems. Technology Review.
  • Oberauer K. (2006) Reasoning with conditionals: A test of formal models of four theories. Cognit. Psychol. 53:238–283.
  • O’Brien, D. (2009). Human reasoning includes a mental logic. Behav. Brain Sci. 32, 96–97
  • Oaksford, M. and Chater, N. (2007) Bayesian Rationality. Oxford University Press
  • Johnson-Laird, P.N. (1983). Mental Models: Towards a Cognitive Science of Language, Inference, and Consciousness. Cambridge: Cambridge University Press.
  • Johnson-Laird, P.N. (2006) How We Reason. Oxford University Press
  • Johnson-Laird, P.N. and Byrne, R.M.J. (2002) Conditionals: a theory of meaning, inference, and pragmatics. Psychol. Rev. 109, 646–678
  • Schroyens, W. et al. (2003). In search of counterexamples: Deductive rationality in human reasoning. Quart. J. Exp. Psychol. 56(A), 1129–1145.
  • Verschueren, N. et al. (2005). Everyday conditional reasoning: A working memory-dependent tradeoff between counterexample and likelihood use. Mem. Cognit. 33, 107-119

Подальше читання

[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]