Красноторка
| селище Красноторка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Донецька область | ||||
| Район | Краматорський район | ||||
| Громада | Краматорська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA14120090040069534 | ||||
| Основні дані | |||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 4.65 км² | ||||
| Населення | ▼ 2915[1] (01.01.2022) | ||||
| Густота | 636.1 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 84395 | ||||
| Телефонний код | +380 626 | ||||
| Географічні координати | 48°41′09″ пн. ш. 37°31′36″ сх. д. / 48.68583° пн. ш. 37.52667° сх. д.Координати: 48°41′09″ пн. ш. 37°31′36″ сх. д. / 48.68583° пн. ш. 37.52667° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 97 м | ||||
| Водойма | р. Казенний Торець
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Краматорськ | ||||
| До станції: | 5,4 км | ||||
| До райцентру: | |||||
| - автошляхами: | 13,2 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - фізична: | 78,9 км | ||||
| - автошляхами: | 96,4 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 84395, 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, пл. Миру, 2 | ||||
| Карта | |||||
  Красноторка | |||||
 Красноторка | |||||
| |||||
|
| |||||
Красното́рка — селище Краматорської міської громади Краматорського району Донецької області України. Розташоване на річці Казенний Торець за 96 км від Донецька. Відстань до райцентру становить близько 13 км і проходить переважно автошляхом Н20.
Назва селища походить від річки Казенный Торець та покладів червоної глини. У «Супутнику Курсько-Харківсько-Севастопольською залізницею» 1902 року вказується, що Красноторка названа безпосередньо по річці Красний Торець[2]. Деякі джерела[3] вказують, що Казенний Торець називався Красним.
Була заснована як слобода Краснотор'я секунд-майором Степаном Сергійовичем Тарановим[4]. Адміністративно станиця входила до складу Ізюмського повіту Слобідсько-Української губернії.
У 1927 був відкритий зупинний пункт Пчолкіно.
4 жовтня 1933 — у зв'язку зі втратою сільськогосподарського статусу та перетворенням на передмістя Краматорського постановою Всеукраїнського центрального виконкому село перетворено на селище[5].
Статус селища міського типу був наданий 15 листопада 1938 року.
До 1975 року селищній раді підпорядковувалося село Старорайське (нині в Дружківській міській громаді).
За даними перепису 2001 року населення селища становило 3194 особи, із них 54,70 % зазначили рідною мову українську, 44,74 % — російську, 0,22 % — білоруську та вірменську мови[6].
В таблиці представлена зміна чисельності населення за роками:
| 1851 | 1864[7] | 1897 | 1939 | 1959 | 1966[8] | 1970 | 1976 | 1979 | 1989 | 1992 | 1999 | 2001 | 2014[9] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 53 | 222 | 558 | 5514 | 7375 | 9100 | 3505 | 3600 | 3259 | 2825 | 2700 | 2300 | 3179 | 2975 |
- ↑ https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_Сhuselnist.pdf
- ↑ Спутник по Курско-Харьково-Севастопольской железной дороги 1902 г. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 13 грудня 2015.
- ↑ Физико-географическая нагрузка «Большого Чертежа» на пространстве от Москвы до Перекопа (Реконструкция маршрутов степных шляхов в междуречье Дона и Днепра в XVII в.). Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 13 грудня 2015.
- ↑ Красноторка старинная слобода. Архів оригіналу за 6 січня 2009. Процитовано 1 березня 2009.
- ↑ Как большевики "кроили" Краматорск и его окрестности в начале 30-х годов. Архів оригіналу за 4 травня 2023. Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.
- ↑ Харьковская губерния. Список населенных мест по сведениям 1864 года.
- ↑ Український радянський енциклопедичний словник, т. II, с. 231
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 5 травня 2015.
- Картка на сайті ВР [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
