Йоахім фон Зігрот

Йоахім фон Зігрот
нім. Joachim Ferdinand Max von Siegroth
Народився	25 грудня 1896(1896-12-25) Любятув, Ґміна Злотория, Злоторийський повіт, Нижньосілезьке воєводство, Республіка Польща
Помер	2 травня 1945(1945-05-02) (48 років) Гальбе
Країна	Німеччина
Діяльність	поліціянт
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 2-го класу Ганзейський хрест (Любек) Сілезький Орел 1-го ступеня Сілезький Орел 2-го ступеня Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Золотий німецький хрест Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нарукавна стрічка «Мец 1944» Штурмовий піхотний знак в сріблі Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ
Медіафайли у Вікісховищі

Йоахім Фердинанд Макс фон Зігрот (нім. Joachim Ferdinand Max von Siegroth; 25 грудня 1896, Оберлобендау — 2 травня 1945, Гальбе) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Учасник Першої світової війни. В 1921 році демобілізований, поступив на службу в поліцію. 1 жовтня 1935 року перейшов у вермахт, викладач військового училища. З серпня 1939 року — командир 3-го, з червня 1940 року — 1-го батальйону 122-го піхотного полку 50-ї піхотної дивізії. Учасник Польської, Французької і Балканської кампаній, а також німецько-радянської війни. З 1 липня 1944 року — начальник 6-го училища кандидатів в офіцери в Меці. У вересні 1944 року очолив бойову групу, сформовану із особового складу училища. З 1 лютого 1945 року — командир 712-ї піхотної дивізії, яка билась на Одері в районі Кюстріна. В кінці квітня дивізія потрапила в Гальбський котел. Загинув у бою.

Звання

• Фанен-юнкер (11 серпня 1914)
• Лейтенант (18 лютого 1915)
• Обер-лейтенант поліції (18 лютого 1920)
• Гауптман поліції (30 червня 1926)
• Майор поліції (19 грудня 1933)
• Майор (1 жовтня 1935)
• Оберст-лейтенант (1 березня 1939)
• Оберст (1 лютого 1942)
• Генерал-майор (9 листопада 1944)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го класу (9 жовтня 1914)
• Ганзейський Хрест (Любек) (24 вересня 1917)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (24 жовтня 1918)
• Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня (жовтень 1919)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу (12 червня 1940)
• Залізний хрест 1-го класу (22 червня 1940)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Німецький хрест в золоті (19 грудня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (15 листопада 1943)
• Нарукавна стрічка «Мец 1944»
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (18 жовтня 1944)
  • дубове листя (№876; 9 травня 1945) — 878-й нагороджений (посмертно).

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.542 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945 – Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 705, ISBN 978-3-938845-17-2