Збірна Бельгії з футболу

Бельгія

Прізвисько

Червоні дияволи
(нід. De Rode Duivels,
фр. Les Diables rouges,
нім. Die Roten Teufel)

Асоціація

Королівська бельгійська футбольна асоціація

Тренер

Доменіко Тедеско

Найбільше виступів

Ян Вертонген (154)

Найкращий бомбардир

Ромелу Лукаку (85)

Код ФІФА

BEL

Місце в рейтингу ФІФА

3 ▲ 1 (4 квітня 2024)^[1]

Домашня

Виїзна

Перший матч

Бельгія 3:3 Франція

(Уккел, Бельгія; 1 травня 1904)

Найбільша перемога

Бельгія 9:0

Замбія
(Брюссель, Бельгія; 4 червня 1994)

Бельгія 10:1 Сан-Марино

(Брюссель, Бельгія; 28 лютого 2001)

Бельгія 9:0 Гібралтар

(Льєж, Бельгія; 31 серпня 2017)

Бельгія 9:0 Сан-Марино

(Брюссель, Бельгія; 10 жовтня 2019)

Найбільша поразка

Англія 11:2 Бельгія

(Лондон, Англія; 17 квітня 1909)

Чемпіонат світу

Виступів

14 (вперше у 1930)

Найвище досягнення

третє місце, 2018

Чемпіонат Європи

Виступів

6 (вперше у 1972)

Найвище досягнення

друге місце, 1980

Збірна Бельгії з футболу (нід. Belgisch nationaal voetbalelftal, фр. Équipe nationale belge de football, нім. Belgische Fußballnationalmannschaft) — національна футбольна команда Бельгії, яка керується Королівською Бельгійською футбольною асоціацією і представляє країну на міжнародному рівні.

Станом на 4 квітня 2024 посідає 3-e місце у рейтингу футбольних збірних світу^[1].

Історія

Початок

Бельгійці зіграли свій перший офіційний матч 1 травня 1904 року проти команди Франції в рамках Évence Coppée Trophy, гра завершилась внічию 3-3. Цей легендарний, перший для обох збірних, матч на «Stade Vivier d'Oie» в Уккелі (Бельгія) відвідало 1,500 глядачів. Двадцять днів потому, Бельгія та Франція були серед семи країн — засновників ФІФА. До гри з Францією бельгійці провели ще декілька матчів, однак у їх команді грали британці, тому ці ігри не рахують як ігри збірної Бельгії, до прикладу 28 квітня 1901 бельгійці перемогли команду Голландії 8–0. З 1906 року бельгійці у світі відомі, як «Червоні дияволи», завдяки журналісту П'єру Волкієрсу, який так схарактеризував команду після трьох перемог того року: 5–0 над Францією та 5–0 і 3–2 над Нідерландами. Прізвисько журналіст пов'язав з тим, що від самого початку (і до тепер) команда грає в червоній формі. У 1920, «Червоні дияволи» вибороли золоті медалі домашньої олімпіади, у в неоднозначному матчі, коли їхні опоненти — команда Чехословаччини покинула поле. Хоча результати бельгійців на Олімпіадах 20-х років були хорошими, у трьох чемпіонатах світу в 30-х роках команда грала погано. Протягом наступних сорока років команда зарекомендувала себе як міцний середняк.

Золотий період

Час найбільших успіхів для бельгійської збірної розпочався з Євро 80, коли команда стала другою. Період 80-х — початок 90-х вважається золотим періодом бельгійської команди. Під керівництвом Гі Тіса, який тренував команду у більш ніж 100 офіційних іграх, Бельгія здобула репутацію фізично потужної, відмінно організованої команди, з якою не легко грати. У цей період (1982—2002), Бельгія кваліфікувалася на всі Чемпіонати Світу та у більшості з них там пройшла у друге коло. На ЧС 1986, команда дійшла до півфіналу. Напряму команда ще потрапила на ЧС 1990 і 1994, а от на два наступні ЧС 1998 і ЧС 2002 бельгійцям довелось долати сито плей-офф. У цей час за команду виступали такі гравці високого класу, як воротарі Жан-Марі Пфафф і Мішель Прюдомм, захисник Ерік Геретс, півзахисник Ян Кулеманс, плеймейкер Енцо Шифо, нападник Люк Ніліс. Після ЧС 2002, декілька провідних гравців команди, серед них Марк Вільмотс і Герт Вергеєн припинили виступи за збірну.

Нове Золоте покоління

Після невиходу, вперше з 1978 року, на Чемпіонат світу (Чемпіонат світу з футболу 2006) контракт з тренером Айме Антенісом був розірваний у грудні 2005 і вже з 1 січня 2006 на пост тренера був призначений Рене Вандерейкен. Та з новим тренером команда не пробилась на Євро 2008 і показала слабкі результати у кваліфікації ЧС 2010, тренер був звільнений, а його місце з приставкою в.о. зайняв Франк Веркаутерен. Після поразки від команди Вірменії 1-2 у вересні 2009 посаду головного тренера Бельгії обійняв Дік Адвокат. Та вже у квітні 2010, Адвокат стає тренером збірної Росії. З тренером Жоржем Лекенсом, команда пропустила Євро 2012. Тоді під свою опіку збірну прийняв Марк Вільмотс і 11 жовтня 2013 команда напряму кваліфікувалася на Чемпіонат світу з футболу 2014. Основу команди Вільмотса склали гравці, молодіжної команди Бельгії, котрих багато ЗМІ вже встигли назвати новим золотим поколінням.

На ЧС-2014 і ЧЄ-2016 бельгійська команда впевнено виходила до чвертьфіналу. На ЧС-2018 в Росії збірна завоювала бронзові нагороди, що є кращим досягненням збірної. У півфіналі Бельгія поступилася майбутнім переможцям турніру збірній Франції з рахунком 0:1. В матчі за третє місце бельгійці обіграли збірну Англії з рахунком 2:0. Голкіпер бельгійців Тібо Куртуа отримав приз "Золоті рукавички" імені Лева Яшина, а капітан команди Еден Азар отримав срібний м'яч, як другий кращий гравець турніру, поступившись переможцю Лукі Модричу.

На ЧС-2022 в Катарі бельгійська збірна не змогла вийти з групи, пропустивши вперед збірні Марокко та Хорватії.

Домашня арена

Більшість своїх домашніх матчів команда проводить на стадіоні імені короля Бодуена у Брюсселі, котрий вміщує 50,093 глядачів. Стадіон є мультифункціональним і використовується для змагань з атлетики та проведення концертів. Зведений як стадіон Сторіччя у 1930 році арена була перейменована на стадіон Гейсел у 1946, а у 1995 році було здійснена ґрунтовна реконструкція. З того часу стадіон має сучасну назву. З 1958 по 1996 на арені відбулося 4 фінали Ліги Чемпіонів і 4 фінали Кубку володарів кубків, та матчі двох чемпіонатів Європи (1972, 2000). У 1985, під час фіналу Ліги Чемпіонів, на арені відбулася трагедія, котра забрала життя 39 вболівальників Ліверпуля.

Міжнародні турніри

Господарі Переможці Фіналісти Третє місце Четверте місце

Чемпіонати світу

Чемпіонати світу з футболу
Рік	Раунд	Місце	І	В	Н	П	М+	М-
1930	груповий турнір	11	2	0	0	2	0	4
1934	1/8 фіналу	15	1	0	0	1	2	5
1938	1/8 фіналу	13	1	0	0	1	1	3
1950	не брала участі
1954	груповий турнір	12	2	0	1	1	5	8
1958	не пройшла кваліфікацію
1962
1966
1970	груповий турнір	10	3	1	0	2	4	5
1974	не пройшла кваліфікацію
1978	не пройшла кваліфікацію
1982	груповий турнір	10	5	2	1	2	3	5
1986	півфінал	4	7	2	2	3	12	15
1990	1/8 фіналу	11	4	2	0	2	6	4
1994	1/8 фіналу	11	4	2	0	2	4	4
1998	груповий турнір	19	3	0	3	0	3	3
2002	1/8 фіналу	14	4	1	2	1	6	7
2006	не пройшла кваліфікацію
2010	не пройшла кваліфікацію
2014	чвертьфінал	6	5	4	0	1	6	3
2018	третє місце	3	7	6	0	1	16	6
2022	груповий турнір		3	1	1	1	1	2
Усього	третє місце	14/22	51	21	10	20	69	74

Чемпіонати Європи

Чемпіонати Європи з футболу
Рік	Раунд	Місце	І	В	Н	П	М+	М-
1960	не пройшла кваліфікацію
1964
1968
1972	півфінал	3	2	1	0	1	3	3
1976	не пройшла кваліфікацію
1980	фінал	2	4	1	2	1	4	4
1984	груповий етап	10	3	1	0	2	4	8
1988	не пройшла кваліфікацію
1992
1996
2000	груповий етап	12	3	1	0	2	2	5
2004	не пройшла кваліфікацію
2008
2012
2016	чвертьфінал	6	5	3	0	2	9	5
2020	чвертьфінал	5	5	4	0	1	9	3
Усього	2 місце	6/16	22	11	2	9	31	28

— країна-господар фінального турніру

Ліга націй УЄФА

Ліга націй УЄФА
Рік	Ліга	Група	І	В	Н	П	М+	М-	П/П	Рей
2018—19	A	2	4	3	0	1	9	6	▬	8-e
2020—21	A	2	8	5	0	2	19	11	▬	4-е
2022—23	A	4	6	3	1	2	11	8	▬	7-е
2024—25	A	Буде визначено
Усього			18	11	1	5	39	25

Гравці збірної

Поточний склад

Наступні 26 гравців були оголошені у списку збірної для участі у Євро-2024.

Вік гравців наведено на день початку змагання (14 червня 2024 року), дані про кількість матчів і голів — на 17 травня 2024 року.

№	Поз.	Гравець	Дата народження (вік)	Ігри	Голи	Клуб
1	1ВР	Кун Кастельс	(1992-06-25)25 червня 1992 (вік 31 рік)	10	0	Вольфсбург
2	2ЗХ	Зено Дебаст	(2003-10-24)24 жовтня 2003 (вік 20 років)	8	0	Андерлехт
3	2ЗХ	Артур Теат	(2000-05-25)25 травня 2000 (вік 24 роки)	15	0	Ренн
4	2ЗХ	Ваут Фас	(1998-04-03)3 квітня 1998 (вік 26 років)	15	0	Лестер Сіті
5	2ЗХ	Ян Вертонген	(1987-04-24)24 квітня 1987 (вік 37 років)	154	10	Андерлехт
6	2ЗХ	Аксель Вітсель	(1989-01-12)12 січня 1989 (вік 35 років)	132	12	Атлетіко (Мадрид)
7	3ПЗ	Кевін Де Брейне	(1991-06-28)28 червня 1991 (вік 32 роки)	101	27	Манчестер Сіті
8	3ПЗ	Юрі Тілеманс	(1997-05-07)7 травня 1997 (вік 27 років)	67	7	Астон Вілла
9	4НП	Леандро Троссар	(1994-12-04)4 грудня 1994 (вік 29 років)	34	9	Арсенал (Лондон)
10	4НП	Ромелу Лукаку	(1993-05-13)13 травня 1993 (вік 31 рік)	115	85	Рома
11	3ПЗ	Яннік Феррейра Карраско	(1993-09-04)4 вересня 1993 (вік 30 років)	74	11	Аш-Шабаб (Ер-Ріяд)
12	1ВР	Томас Камінскі	(1992-10-23)23 жовтня 1992 (вік 31 рік)	1	0	Лутон Таун
13	1ВР	Матц Селс	(1992-02-26)26 лютого 1992 (вік 32 роки)	8	0	Ноттінгем Форест
14	4НП	Доді Лукебакіо	(1997-09-24)24 вересня 1997 (вік 26 років)	15	2	Севілья
15	2ЗХ	Тома Меньє	(1991-09-12)12 вересня 1991 (вік 32 роки)	66	8	Трабзонспор
16	3ПЗ	Астер Вранкс	(2002-10-04)4 жовтня 2002 (вік 21 рік)	7	0	Вольфсбург
17	4НП	Шарль Де Кетеларе	(2001-03-10)10 березня 2001 (вік 23 роки)	15	2	Аталанта
18	3ПЗ	Орель Мангаля	(1998-03-18)18 березня 1998 (вік 26 років)	15	0	Олімпік (Ліон)
19	4НП	Йоган Бакайоко	(2003-04-20)20 квітня 2003 (вік 21 рік)	12	1	ПСВ
20	4НП	Лої Опенда	(2000-02-16)16 лютого 2000 (вік 24 роки)	17	2	РБ Лейпциг
21	2ЗХ	Тімоті Кастань	(1995-12-05)5 грудня 1995 (вік 28 років)	43	2	Фулгем
22	4НП	Жеремі Доку	(2002-05-27)27 травня 2002 (вік 22 роки)	22	2	Манчестер Сіті
23	3ПЗ	Артур Вермерен	(2005-02-07)7 лютого 2005 (вік 19 років)	4	0	Атлетіко (Мадрид)
24	3ПЗ	Амаду Онана	(2001-08-16)16 серпня 2001 (вік 22 роки)	13	0	Евертон
25	2ЗХ	Максім Де Кейпер	(2000-12-22)22 грудня 2000 (вік 23 роки)	2	0	Брюгге

Рекордсмени

Гравці, що провели найбільше ігор

Станом на 9 червня 2024 року

#	Гравець	Період	Ігор	Голів
1	Ян Вертонген	2007—н.ч.	154	10
2	Аксель Вітсель	2008—2022	132	12
3	Тобі Алдервейрелд	2009—2022	127	5
4	Еден Азар	2008—2022	126	33
5	Ромелу Лукаку	2010—н.ч.	115	85
6	Дріс Мертенс	2011—2022	109	21
7	Тібо Куртуа	2011—н.ч.	102	0
8	Кевін Де Брейне	2010—н.ч.	101	27
9	Ян Кулеманс	1977—1991	96	23
10	Тіммі Сімонс	2001—2016	94	6

Бомбардири

Станом на 9 червня 2024 року

#	Гравець	Період	Голів	Ігор	За гру
1	Ромелу Лукаку	2010—н.ч.	85	115	0.73
2	Еден Азар	2008–2022	33	126	0.26
3-4	Бернар Воргоф	1928–1940	30	61	0.49
4-4	Поль ван Гімст	1960–1974	30	81	0.37
5	Марк Вільмотс	1990–2002	29	70	0.41
6-8	Джозеф Мерманс	1945–1956	27	56	0.48
7-8	Міші Батшуаї	2015—н.ч.	27	55	0,51
8-8	Кевін Де Брюйне	2010—н.ч.	27	101	0.26
9-10	Раймон Брен	1925–1939	26	54	0.48
10-10	Роберт Де Вен	1906–1913	26	23	1.13