Желанне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Желанне
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Покровський район
Громада Очеретинська селищна громада
Облікова картка Желанне 
Основні дані
Засновано 1880
Статус із 2024 року
Площа 1.887 км²
Населення 1384 (01.01.2017)[1]
Густота 733.4 осіб/км²;
Поштовий індекс 86023
Телефонний код +380 6236
Географічні координати 48°12′29″ пн. ш. 37°26′40″ сх. д. / 48.20806° пн. ш. 37.44444° сх. д. / 48.20806; 37.44444Координати: 48°12′29″ пн. ш. 37°26′40″ сх. д. / 48.20806° пн. ш. 37.44444° сх. д. / 48.20806; 37.44444
Висота над рівнем моря 188 м
Водойма балка Гнила


Відстань
Найближча залізнична станція: Желанна
До райцентру:
 - залізницею: 42 км
 - автошляхами: 39,2 км
До обл. центру:
 - фізична: 34,6 км
 - залізницею: 42,2 км
 - автошляхами: 46 км
Селищна влада
Адреса 86023, Донецька обл., Ясинуватський р-н, смт Желанне, вул. Центральна, 87
Голова селищної ради Черемісова Віра Федорівна
Карта
Желанне. Карта розташування: Україна
Желанне
Желанне
Желанне. Карта розташування: Донецька область
Желанне
Желанне
Мапа

Желанне у Вікісховищі

Жела́нне — селище Очеретинської селищної громади Покровського району Донецької області, в Україні.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Відстань до Ясинуватої становить близько 42 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Землі села межують із територією с. Новожеланне, Миколаївка, Орлівка та Сергіївка Покровського району Донецької області.

Історія

[ред. | ред. код]

Желанне засноване у 1880 році, коли тут розпочалося будівництво залізниці.[2]

28 липня 2015 року загинув поблизу Желанного під час виконання бойового завдання солдат 93-ї бригади Руслан Ігнатишин.

10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села на Благодатне[3].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення смт становило 1609 осіб, із них 48,35 % зазначили рідною мову українську, 50,53 %— російську, 0,06 %— білоруську, циганську та польську мови[4].

Персоналії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
  3. Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 червня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]