Джордж Паппас
| Джордж Паппас | |
|---|---|
| Народився | 1942[1][2][…] |
| Країна |
 США |
| Діяльність | філософ, викладач університету |
| Галузь | епістемологія[4], метафізика[4] і філософія[4] |
| Alma mater | Пенсільванський університет |
| Науковий керівник | James W. Cornmand |
| Знання мов | англійська[5][4] |
| Заклад | Університет штату Огайо |
| Сайт | people.cohums.ohio-state.edu/pappas1/ |
Джордж Паппас, справжнє повне ім'я Георгіос Сотірос Паппас (грец. Γεώργιος Σωτήρος Παππάς, 1942) — американський філософ і історик філософії грецького походження, професор філософії в університеті Огайо. Спеціаліст з теорії пізнання, історії філософії Нового часу, філософії релігії та метафізики.
Дослідження філософії Джорджа Берклі[ред. | ред. код]
Джордж Паппас відомий як один з провідних берклієзнавців. Його есе «Берклі і скептицизм» удостоєне міжнародної премії International Berkeley Essay Prize Competition 1993 року[6].
Крім того Джордж Паппас - постійний учасник Міжнародних конференцій з філософії Джорджа Берклі[7]. У своїй доповіді[8] на конференції, присвяченій святкуванню 300-річчя з дня народження Берклі, Паппас висунув новий підхід до проблеми співвідношення антиабстракціонізму й імматеріалізму Берклі. Згідно з Паппасом, дві тези Берклі: заперечення абстрактних ідей і ототожнення існування чуттєвих об'єктів з їх сприйняттям - випливають одне на інше. Така оригінальна інтерпретація текстів Берклі поклала початок дискусіям[9][10].
Коли наприкінці 1980-х років видавнича компанія Garland випустила 15-томне зібрання головних робіт з філософії Берклі, стаття Паппас «Абстрактні ідеї і теза esse est percipi» включена в 3-й том [11] і тим самим була визнана важливим внеском у берклієзнавство. Своє трактування принципу esse est percipi[12] Паппас розвиває[13] на противагу так званої «теорії притаманності» [inherence account, inherence interpretation of Berkeley], яку розробив Е. Аллер[14][15].
Виникнувши на початку 1960-х років, «теорія притаманності» знайшла численних прихильників і оформилася як одна з найвпливовіших течій у сучасному берклієзнавстві. У статті Паппаса «Ідеї, духи і Берклі»[16] виявлені деякі розбіжності між свідченнями першоджерела і підходом Аллер до реконструкції ідеалізму Берклі. Започаткований Паппасом критичний розгляд «теорії притаманності» отримав високу оцінку колег.
Під впливом проникливих зауважень Паппаса Е. Аллер був змушений переглянути та удосконалити свою концепцію[17]. Навіть ті, хто розділяє трактування Аллера ідеалізму Берклі, визнають зазначену статтю Паппаса «чудовим критичним розбором теорії притаманності» [18].
2000 року професор Джордж Паппас опублікував монографію "Berkeley’s Thought", частину якої склали перероблені версії його раніше опублікованих статей. Якщо роботи А.Люса і Дж. Ворнока вже застаріли, то книгу Паппаса часто включають в списки рекомендованої літератури з філософії Джорджа Берклі[19]. Після того, як відновилося видання Berkeley Studies, професор Джордж Паппас почав брати участь у роботі редколегії щорічника[20].
Вибрані праці[ред. | ред. код]
- Pappas G. Berkeley and scepticism // Philosophy a. phenomenological research. — 1999. — Vol. 59, N 1. — P. 133—149.
- Pappas, George S. Berkeley’s Thought. [Архівовано 24 серпня 2011 у Wayback Machine.] — Ithaca and London: Cornell University Press, 2000. — 261 p. — ISBN 0-8014-3700-8
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Berkeley Prize Winners. Архів оригіналу за 18 квітня 2011. Процитовано 18 січня 2011.
- ↑ International Berkeley Conferences. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 18 січня 2011.
- ↑ Pappas G.S. Abstract ideas and the 'esse is percipi' thesis // George Berkeley: Essays and replies / Ed. by Berman D. — Dublin: Irish Academic Press, 1985. ISBN 0-7165-2395-7 (Материалы конференции, проведенной 1985 г. в Дублине.) — Pp. 47-62.
- ↑ Stroll, Avrum. «Two lines of argumentation in Berkeley’s Principles: a reply to George S. Pappas» // George Berkeley: Essays and replies / Ed. by Berman D. — Dublin: Irish Academic Press, 1985. — Pp. 139—145.
- ↑ McKim, Robert. «Abstraction and Immaterialism: Recent Interpretations» // Berkeley Newsletter [Архівовано 10 листопада 2010 у Wayback Machine.] 15 (1997—1998): 1-13.
- ↑ Berkeley on abstraction and abstract ideas / Ed. by Doney W. — N.Y.; L.: Garland, 1989. — XVII, 434 p. — (Philosophy of George Berkeley; 3; A Garland series)
- ↑ «Існувати - значить бути сприйнятим» (лат.) Одне з основоположень онтології Берклі.
- ↑ Pappas, G.S. Berkeley’s thought. — Ithaca (N.Y.); L.: Cornell univ. press, 2000. — XII, 261 p. Bibliogr.: p.255-258. Ind.: p.257-261. (См. главу 5 «Принцип esse есть percipi».)
- ↑ Allaire, Edwin B. Архівована копія. — Theoria, 1963. — Т. XXIX, № 3. — С. 229-44. Архівовано з джерела 6 березня 2012. Процитовано 2011-01-18.
- ↑ Детальніше про «теорію притаманності» у берклієзнавстві:
- Hausman A. «Adhering to inherence: A new look at the old steps in Berkeley’s march to idealism» // Canad. j. of philosophy. — Edmonton, 1984. — Vol. 14. — Number 3. — Pp. 421—443. (Обширный критический обзор литературы по «теории присущности».)
- Muehlmann, Robert G. Introduction // Berkeley’s Metaphysics. Structural, Interpretive, and Critical Essays. [Архівовано 25 лютого 2012 у Wayback Machine.] Ed. by R.G. Muehlmann. Pennsylvania: Pennsylvania State Press, 1995.
- Saporiti, Katia. Die Wirklichkeit der Dinge : eine Untersuchung des Begriffs der Idee in der Philosophie George Berkeleys. [Архівовано 14 березня 2012 у Wayback Machine.] Frankfurt am Main: Klostermann, 2006. (Глава IV § 2 «Die Inhärenzhypothese»)
- ↑ Pappas, G.S. Ideas, minds, and Berkeley [Архівовано 6 березня 2012 у Wayback Machine.] // Amer. philos. quart. — Pittsburgh, 1980. — Vol. 17, Number 3. — p. 181—194.
- ↑ Edwin B. Allaire. «Berkeley’s Idealism Revisited.» // Berkeley: critical and interpretive essays [Архівовано 16 липня 2011 у Wayback Machine.] / Turbayne C. M., ed. — Manchester: Manchester univ. press, 1982. — Pp. 197—206.
- ↑ Hausman A. Op. cit., p. 422 (виноска 2).
- ↑ Наприклад:
- Bettcher, Talia Mae. Berkeley: A Guide for the Perplexed. — L., N.Y. : Continuum Publishing, 2008. — 207 с. — (Guides for the Perplexed) — ISBN 0-8264-8991-5.
- Downing, Lisa. George Berkeley / Edward N. Zalta (ed.). — Стенфордська філософська енциклопедія, Winter 2008 Edition.
- Flage, Daniel E. George Berkeley (1685-1753) // The Internet Encyclopedia of Philosophy.
- ↑ Berkeley Studies: Editorial Staff. Hampden–Sydney College. Архів оригіналу за 10 листопада 2010. Процитовано 16 січня 2011.
|
