Борота Віктор Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борота Віктор Степанович
Народився 1 серпня 1936(1936-08-01)
Старогнатівка, Волноваський район, Сталінська область, Українська СРР, СРСР
Помер 6 травня 2022(2022-05-06) (85 років)
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність спортсмен, спортивний тренер, письменник, поет
Alma mater КДПІ (1957)
Членство Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди
медаль «За трудову доблесть»
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України майстер спорту СРСР

Ві́ктор Степа́нович Борота (1 серпня 1936, с. Старогнатівка, нині Волноваський район, Донецька область — 6 травня 2022)[1] — український спортсмен, тренер з вільної боротьби, письменник, поет. Грек за походженням[2]. Майстер спорту СРСР (1963). Заслужений тренер СРСР (1980).Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1997). Член Спілки письменників СРСР, Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Віктор Степанович Борота народився 1 серпня 1936 року в селі Старогнатівка на Донеччині.

1957 року закінчив факультет фізичного виховання Кримського педагогічного інституту.

Почав працювати тренером з вільної боротьби Добровільного спортивного товариства «Колос» у рідному селі Старогнатівка (1962—1975), де самотужки створив спортивнусекцію — сільську школу боротьби, яка виховала чемпіонів країни та світу. Найтитулованіший вихованець Віктора Бороти — Ілля Мате, чемпіон Ігор ХХІІ Олімпіади (1980)[3] у ваговій категорії до 100 кг, дворазовий чемпіон світу (1979, 1982) та бронзовий призер чемпіонату світу (1981), чемпіон Європи (1979)[4].

Працював тренером-викладачем з вільної боротьби Школи вищої спортивної майстерності Донецької області (1975—1996).

Від 1996 року — на пенсії. Віктору Степановичу призначена призначена державна стипендія Президента України[5], стипендія Кабінету Міністрів України як видатному діячу фізичної культури і спорту (2012)[6].

Помер 6 травня 2022 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Віктор Борота — письменник та поет, член Національних спілок письменників і журналістів України.

Дебютував оповіданням «Чолпан — утренняя звезда» у збірці «Параллель: Молодая проза Донбасса» (Донецьк, 1981).

Писав російською та урумською мовами. Автор роману-мозаїки «Восшествие на Олимп» («Сходження на Олімп»), збірок віршів та прози про спорт. Твори Віктора Бороти значною мірою автобіографічні, це спроби переосмислити власне життя та історію свого народу.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Збірки поезій[ред. | ред. код]

  • «Непреклонность» (1985)
  • «Созвездия скал» (1988),
  • «От Прометеева огня» (1992)
  • «Комли дерев» (1992)
  • «Хысмет» («Доля», 1993)
  • «Звезда Чолпан» (1999)
  • «Аббатство камней» (1999)
  • «Отчий клич» (2000)
  • «Тайна стихий» (2000)
  • «Элефтерия» (2001)

Збірки прози[ред. | ред. код]

  • «Галаман грядущий» (Москва, 1992)
  • «Гордиев узел» (1996)
  • «Авторские афоризмы» (1999)

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Заслужений тренер України (1976)
  • Майстер спорту, заслужений тренер СРСР (1980)
  • Нагороджений медаллю «За трудову доблесть» (1980)
  • Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1997)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://ukrwrestling.com.ua/index.php/2022/05/07/pishov-z-zhyttia-viktor-borota/
  2. Знаменитые Греки Украины. Греки Украины (рос.) . Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 26 квітня 2022.
  3. Олимпийские дни Украины. — Киев: Здоров'я, 1982. — С. 175. — (рос.)
  4. С. Н. Бубка, М. М. Булатова (2011). Олімпійське сузір’я України: Тренери (українська) . Київ: Олімпійська література. с. 32. ISBN 978-966-8708-44-2.
  5. Борота Віктор Степанович. Управління з питань фізичної культури і спорту Донецької ОДА. Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 26 квітня 2022.
  6. Про виплату стипендії Кабінету Міністрів України видатним спортсменам, тренерам та діячам фізичної культури і спорту. 22 травня 2012. Процитовано 25 квітня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]