Аналіз систем автоматичного керування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ана́ліз систе́м автомати́чного керува́ння  — визначення показників системи (динамічних властивостей, точності, стійкості і т. д.) за заданою її структурою і відомими параметрами. При детермінованих зовнішніх діях визначається точність системи в усталеному режимі і в перехідному процесі. Під час вступу на систему випадкових дій визначаються статистичні характеристики її помилки по відомих статистичних характеристиках дій.

Можливі завдання аналізу:

  • аналіз заданої системи (при контрольних розрахунках);
  • дослідження впливу структури і параметрів системи на запас стійкості і точнісні характеристики;
  • при заданій структурі визначення області допустимих значень параметрів, при яких система зберігає стійкість і інше.

На підставі аналізу можна дати рекомендації по вибору структури системи і оптимальних (в деякому розумінні) значень її параметрів.

Вибір стійкості критерію, показників якості перехідного процесу і статистичних характеристик помилки залежить від типу системи автоматичного керування і поставленого завдання.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія кібернетики : у 2 т. / за ред. В. М. Глушкова. — Київ : Гол. ред. Української радянської енциклопедії, 1973.
  • Попов Е. П., Пальтов И. П. Приближенные методы исследования нелинейных автоматических систем. М., 1960 [библиогр. с. 775—789];
  • Пугачев B. C. Теория случайных функций и ее применение к задачам автоматического управления. М.. 1962 [библиогр. с. 873—878];
  • Красовский А. А., Поспелов Г. С. Основы автоматики и технической кибернетики. М.— Л., 1962 [библиогр. с. 596—600];
  • Цыпкин Я. Э. Теория линейных импульсных систем. М., 1963 [библиогр. с. 926—963];
  • Теория автоматического регулирования, кн. 1—3, ч. 1—2. М., 1967—69 [библиогр. кн. 1, с. 743—762; кн. 2, с. 653—674; кн. 3, ч. 1, с. 588—604, ч. 2, с. 352—3651].