Автогенератор
Автогенератор[1] — електронний генератор із самозбудженням[2].
В автогенераторах за відсутності зовнішньої періодичної сили можуть виникати та встановлюватися періодичні коливання (автоколивання), властивості яких визначаються властивостями самої системи та слабко залежать від початкових умов. Прикладами автогенераторів різної природи можуть бути механічні та електронні годинники, LC-, RC- та різноманітні імпульсні автогенератори в радіотехніці, реакція Білоусова–Жаботинського (в хімії), серце (в біології)[3].
Автогенератор виробляє електричні (електромагнітні) коливання, які самостійно підтримуються подачею ланцюгом позитивного зворотного зв'язку частини змінної напруги з виходу автогенератора на його вхід. Явище забезпечується тоді, коли наростання коливальної енергії перевищує втрати (коли петлевий коефіцієнт посилення більше 1). При цьому амплітуда початкових коливань буде наростати.
Існує 2 режими роботи автогенератора — м'який та жорсткий режими.
М'який режим характеризується безумовним швидким встановленням стаціонарного режиму при включенні автогенератора.
Жорсткий режим вимагає додаткових умов для встановлення коливань: або великої величини коефіцієнта зворотного зв'язку, або додаткового зовнішнього впливу (накачування).
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
Основними технічними характеристиками автогенератора є діапазон робочих частот, стабільність частоти, потужність на виході. З них найбільш важливою є допустима нестабільність частоти автоколивань. Для цілей радіопередачі відносна нестабільність частоти може лежати в інтервалі .
Історія[ред. | ред. код]
У 1912 році Мейснер (Майснер) (Німеччина) винайшов автогенератор на електронній лампі з трансформаторним позитивним зворотним зв'язком.
Пізніше були розроблені автогенератори «індуктивна триточка[ru]» і «ємнісна триточка».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Автогенератор — тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
- ↑ Автогенератор // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ І. О. Анісімов. Коливання // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Шамшин В. Г. История технических средств коммуникации. Учеб. пособие. — Дальневосточный Государственный Технический Университет, 2003. (рос.)
- Двухтактные преобразователи напряжения 12 - 220 В. ra4a.narod.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
- Режими роботи автогенераторів. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
- Генераторы импульсов (мультивибраторы, автогенераторы). cxem.net. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
- Регулировка и испытания автогенераторов. web.archive.org. 25 квітня 2009. Процитовано 3 серпня 2021.
- Глава 15. Автоколебателые цепи. web.archive.org. 24 березня 2009. Процитовано 3 серпня 2021.
- Кварцевый хаотический автогенератор - RadioRadar. www.radioradar.net. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
- Учебно-лабораторный стенд "Автогенераторы гармонических колебаний". web.archive.org. 19 травня 2009. Процитовано 3 серпня 2021.
- http://www.zproton.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=39 [Архівовано 13 січня 2021 у Wayback Machine.] ОАО Завод ПРОТОН-МИЭТ. Лабораторный стенд для исследования автогенераторов УФС-1
- https://web.archive.org/web/20090101005009/http://rf.atnn.ru/s4/urt-mkg.html Высокочастотные автогенераторы с уровнем выходной мощности единицы-десятки ватт
- http://www.naf-st.ru/articles/generator/rcgen/ [Архівовано 22 лютого 2009 у Wayback Machine.] RC-автогенераторы
- https://web.archive.org/web/20140503000336/http://autogenerators.ru/ Автомобильные генераторы (Автогенераторы)
|
