Ізооптоакустична точка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ізооптоакустична точка (рос. изооптоакустическая точка, англ. isooptoacoustic point) — довжина хвилі, хвильове число чи частота, при яких загальна енергія, випромінювана зразком у вигляді тепла, не змінюється при протіканні в ньому хімічної реакції чи при його фізичних змінах. Її положення залежить від умов експерименту.

Література

[ред. | ред. код]